Пісня "Не по тим дорогам не туди пішли" виконавця Геля Зозуля відображає глибоку рефлексію про особистий досвід, життєві вибори та відносини з музикою. Ліричний герой розмірковує над своїм шляхом, приймаючи усвідомлення, що життя склалося не так, як він сподівався або як "пророчили боги". Це висловлюється через метафору неправильно обраних доріг, які символізують помилкові рішення або заблукання в житті.
У пісні музика виступає як супутник і співучасник життєвого шляху ліричного героя. "Колір музики, її темп" може символізувати емоційні стани, переживання та спогади, що супроводжують його на цьому шляху. Танці з музикою відображають моменти щастя, свободи та відчуття злиття з миттю, незважаючи на всі проблеми і помилки.
Останні рядки про "закреслені ноти на фоні диму" говорять про втрати, промахи та розчарування, що стали частиною досвіду героя. Незважаючи на це, він продовжує ідти вперед, сподіваючись на краще, символічно "закриваючи очі" перед обличчям невдач, але все ще здатний "бачити" мрії чи сподівання.
Загалом, пісня виражає глибокий особистий досвід, пронизаний рефлексією про вибір, втрати та надію. Музика тут є не просто фоном або розвагою, а інтимним партнером у подорожі життя, що допомагає пережити різноманітність емоцій та подій. Це пісня про самопізнання, прийняття себе з усіма помилками та продовження шляху навіть, коли він видається неправильним.