Текст пісні "Та не шукай міражі у пустелі" від KRISTONKO & Dima PROKOPOV виражає глибокі емоції та досвід, пов'язаний із втратою, самотністю та спробами знайти віру у власні почуття. Виконавці через образи пустелі та міражів розкривають внутрішній світ героїні, яка шукає любов та розуміння, але замість цього стикається з ілюзіями та самотністю.
У першій частині пісні піднімається тема невпевненості у взаєминах. Фрази "Вірю - не вірю" та запитання про щирість почуттів партнера вказують на коливання та сумніви, які часто супроводжують стосунки. Героїня прагне знайти впевненість, але все ще не може бути певною у відчуттях свого партнера.
Далі пісня занурює слухача у внутрішній світ героїні, яка відчуває себе у пустелі – символі самотності та відчаю. Образи пустелі, де "навколо нікого" і "пісок ховає всі мої слова", відображають глибоку ізоляцію та нездатність знайти зв'язок із зовнішнім світом. Героїня залишається одна зі своїми думками та спогадами, які символізуються голосом, що не покидає її.
У заключній частині пісні акцент робиться на марність пошуків ілюзорного щастя у "міражах" – недосяжних ідеалах чи образах, які не мають реального втілення. Підкреслюється важливість відкритості до справжнього щастя, яке не потребує погоні за ілюзіями. Заклик "Не зачиняй від щастя двері" слугує нагадуванням про важливість прийняття реальності та цінування тих моментів зв'язку та близькості, які є насправді доступні. Пісня в цілому розкриває глибоку емоційну історію про пошуки любові, самопізнання та прийняття.