Пісня "Вірю - не вірю Поки не ясно" у виконанні KRISTONKO & Dima PROKOPOV розгортається навколо теми невизначеності та пошуку істини в стосунках. Ліричні герої пісні задають собі питання про щирість почуттів один до одного, роздумуючи, чи справді вони такі чудові, як здається на перший погляд. Слова пісні наголошують на важливості не закривати двері перед щастям, але й не шукати ілюзорного задоволення там, де його немає, порівнюючи цей пошук з марним блуканням по пустелі.
Опис пустелі, де ліричний герой блукає самотньо, символізує внутрішній стан одинокості та покинутості, де навіть в променях сонця не відчувається тепла, а слова, що виражають почуття, зникають у пісках. Голос коханої людини, що лунає в серці, стає єдиним провідником у цьому безкрайньому просторі пустки.
Повторюваний рефрен "Вірю - не вірю Поки не ясно" підкреслює стан сумніву та невпевненості в почуттях, який переживає ліричний суб'єкт. Ця невизначеність стає причиною емоційної ізоляції та відчуття втрати зв'язку з коханою особою. Пісня закінчується на ноті прийняття одинокості, символізуючи розрив між героями, що вже не можуть знайти шлях одне до одного в цій емоційній пустелі. Це виражає загальну думку про те, що деякі відносини можуть залишатися незрозумілими та невирішеними, незалежно від зусиль, спрямованих на їх відновлення.