Пісня "Вірю - не вірю" виконавців KRISTONKO & Dima PROKOPOV розкриває тему невизначеності та пошуку істинних почуттів у стосунках. Лірична героїня зіткнулася з непевністю у своїх почуттях, а також у почуттях свого партнера. Вона порівнює свій емоційний стан з блуканням по пустелі, де вона відчуває себе самотньою та загубленою, а її слова затираються піском, що символізує її неможливість висловити та донести свої емоції.
Згадки про пустелю та міражі підкреслюють ілюзорність сподівань та пошуки щастя там, де його не можна знайти. Пісня наголошує на важливості не закривати двері перед щастям і не гнатися за обманливими ілюзіями, що можуть здатися спокусою в моменти розчарувань та самотності.
Основний мотив пісні - це дилема між вірою і недовірою у справжність почуттів. Використання фрази "Вірю - не вірю" відображає коливання між надією на щирість і страхом перед обманом. Ця невизначеність переважає у стосунках героїв, де вони не можуть впевнено визначити, чи є їхні почуття достатньо міцними та справжніми, щоб подолати всі труднощі та непорозуміння.
У підсумку, пісня закликає до роздумів про важливість самопізнання та відкритості у стосунках, підкреслюючи, що лише через чесність перед собою та партнером можна знайти справжнє щастя і уникнути "міражів" ілюзорного благополуччя. Вона залишає слухача з роздумами про значення віри у власні почуття та важливість їх визнання та прийняття.