Пісня "Розкидало нас мов в небі тих птахів" у виконанні STASYA відображає глибокі емоційні переживання, спричинені трагічними подіями, що розривають звичайне життя та розкидають людей, подібно птахам, в різні боки долі. У першому абзаці відображено образ бабусі, що молиться за всіх нас, просить Бога про захист і милосердя, готова пожертвувати собою заради інших. Це втілення глибокої віри та безмежної жертовності, що є основою для подальших роздумів.
У другому абзаці розгортається сцена, де через власні переживання та втрати виражається рефлексія на тему гріховності, прощення і невинності. Плач іконостасу символізує загальну біль, що об'єднує всіх перед обличчям вищих сил. Відображення внутрішньої боротьби між злом і добром, невинністю та гріховністю викликає глибоке задумливе почуття.
Третій абзац присвячений метафорі бігства і пошуків виходу, будуванню "сходів догори" як символу спроб вижити та знайти краще майбутнє серед загального хаосу та недоброзичливості навколишнього світу. Описується втрата надій та ілюзій, що є результатом зіткнення з жорстокою реальністю.
У заключному абзаці повертаємося до образу згаслого вогню і молитви бабусі, що стає символом неугасимої надії та віри. Попри всі випробування та трагедії, життя продовжується, допоки горить "свічка" - метафора життєвої сили, віри та світла, що не дає згаснути надії на краще майбутнє. Ця пісня - глибокий філософський роздум про життєві цінності, віру, надію та взаємну підтримку у складні часи.