Леся Нікітюк &Amp; Степан ГігаМене Не Покидає Яка Краса

Пісня "Мене не покидає яка краса" у виконанні Лесі Нікітюк та Степана Гіги звучить як гостра сатирична алегорія на поточні геополітичні події, зокрема зосереджується на конфлікті в Україні. Вона висміює крах імперіалістичних амбіцій Росії і гіпотетично зображує світ, де Україна відновила контроль над своїми кордонами, а Росія зазнає внутрішнього і зовнішнього розкладу.

У першому куплеті автори пісні малюють картину, де Красна площа у Москві перетворилася на полігон, а території за Уралом втратили своє значення, опинившись під впливом Китаю. Це створює образ занепаду Російської Федерації, яка втрачає контроль над своїми територіями і стикається з внутрішнім хаосом і безладдям.

Приспів підкреслює, що весь цей сценарій є лише сном, що відвідує автора кожної ночі. Ця мрія про занепад ворога і відновлення справедливості приносить автору радість, символізується сміхом через сон.

Другий куплет занурює в абсурдистські сценарії, де "цигани" розпилюють "Північний потік" – ключовий газопровід Росії до Європи, а на російських телеканалах панує страх і пропаганда. Такі образи далі посилюють тему кармічної справедливості та занепаду агресора.

Пісня є міцним виразом народного спротиву та віри в перемогу, переплетеного з бажанням бачити знищення утисків і відновлення миру та справедливості на своїх землях. Вона відображає глибокі емоції, що супроводжують боротьбу за національну ідентичність та незалежність.