Марія ТкачукДесь Забула Своє Я Може Завтра Десь Знайду

Пісня Марії Ткачук "Десь забула своє я, може завтра десь знайду" занурює слухача у глибокі роздуми про втрату самоідентичності та пошук себе в складний момент життя. Головна героїня пісні відчуває себе відірваною від свого "я", вона заблукала у власних думках і емоціях, що викликає в ній тривогу та відчуття втрати.

У тексті відчувається туга за колишнім станом та бажання відновити втрачене спокійне "я". Однак замість цього з'являються моменти боротьби зі своїми страхами та тривогою, що описується через образи тиші та самотності. Використання метафори дощу символізує навіювання та чистоту, але героїня стверджує, що їй "необов'язково бути цим дощем", підкреслюючи своє бажання знайти індивідуальний шлях до самопізнання.

Завершується пісня повторенням фрази "необов’язково бути цим дощем", що може свідчити про прийняття себе такою, яка вона є, і про відмову від спроб змінити себе під впливом зовнішніх обставин. Це наголошує на важливості особистісного самовизначення та здатності ставити границі зі світом. Таким чином, пісня є гімном особистісної незалежності та сили духу у боротьбі з внутрішніми турботами.