Текст пісні Марії Ткачук відображає внутрішні переживання та роздуми про власну ідентичність та емоційний стан. Вона описує своє відчуття втрати самої себе, відчуває конфлікт між тим, ким вона є, і тим, ким має бути за вимогами ззовні або суспільства.
У своїх словах виконавиця наголошує на своїй тривозі та неспокої, пов'язаних зі зміною власного "я". Вона виражає це через образи, такі як змішування часу та простору, втрата здатності спілкуватися ("відібрало мову") та паління вогнем, що символізує руйнування старого та, можливо, біль при народженні нового.
Фраза "необов’язково бути цим дощем" може означати відмову від ролей, які суспільство намагається їй нав'язати, або ж звільнення від очікувань, які вона сама ставить перед собою. Це підкреслює її бажання знайти своє справжнє "я" та зберегти власну унікальність, не дивлячись на зовнішній тиск.
Повторюваність фраз "необов’язково" та "геть невипадково" вказує на рішучість та самопізнання, яке вона досягає в процесі рефлексії. Пісня закликає слухача розмірковувати про власну індивідуальність і сміливість бути собою, не зважаючи на обставини або впливи. Повна протилежність у тексті може означати трансформацію або повний перелом у сприйнятті та самоідентифікації.