Марія ТкачукЯ Сама Час І Простір Змішую

Пісня Марії Ткачук "Я сама час і простір змішую" глибоко занурює слухача у світ внутрішніх переживань ліричної героїні. Лірика пісні розкриває відчуття самотності та пошуку самої себе, коли героїня відчуває себе втраченою у власному житті. Вона мішає час і простір, що символізує її спроби знайти своє місце у світі, знову віднайти власне "я", яке здається їй загубленим.

Згадка про те, що "необов'язково бути цим дощем", може відображати бажання героїні вийти з-під тиску очікувань, які вона відчуває ззовні чи навіть від себе самої. Фраза "обпалюю вогнем" підкреслює її силу та рішучість у рішеннях, незважаючи на внутрішні конфлікти та сумніви.

Пісня також торкається теми тривожності та непевності щодо майбутнього, яка відчувається у повторенні "повна протилежність". Ці слова можуть говорити про внутрішній конфлікт, про боротьбу між тим, ким вона є, та тим, ким вона могла б бути або вважає, що їй належить бути. Загалом, цей твір є роздумом про особистісну кризу та пошук шляхів її подолання через самоаналіз і метафоричне вираження своїх емоцій.