Артем ЛоікІ Клюють Себе У Лоб Митрополити Треба Їх Загнати У Метро І Те Метро Палити

Текст пісні Артема Лоіка містить глибокі філософські роздуми та сильні політичні заяви, використовуючи образність і метафори для висловлення складних ідей. На початку пісні викладається парадоксальна ситуація, де козаків не кличуть на війну, хоча війна ще не закінчилася. Це може символізувати відчуження сучасних людей від історичних та національних коренів, а також недооцінку потреби в обороні своєї країни.

Автор звертається до історії та символіки, зокрема згадуючи Січ – історичний центр козацтва, який став символом боротьби за свободу, але який у пісні представлений як ліквідований, та русифіковану "тверезу тюрму", що може вказувати на втрату національної ідентичності та свободи. Водночас, автор описує свій підхід до життя та мистецтва через образ підпитого, який іде на небо, намагаючись уникнути пасток земного буття.

Артем Лоік через свої тексти не тільки критикує сучасне суспільство і політику, але й закликає до глибшого самопізнання та осмислення власної культурної спадщини. Він використовує свій досвід і сприйняття світу для створення меседжів, що спонукають до рефлексії.

Пісня завершується закликом до дії та необхідності захищати свої ідеали та цінності, незважаючи на зовнішні виклики та протистояння. Лоік виступає за активну участь кожного у формуванні майбутнього, наголошуючи на важливості збереження національної ідентичності та культурних коренів. Ця пісня є маніфестом сучасного українського артиста, який не лише рефлектує на історію та сучасність, але й прагне впливати на майбутнє через мистецтво.