Артем ЛоікА Я Із Неба Підпитий Прийду

Текст пісні Артема Лоіка "А я із неба підпитий прийду" відображає глибокі роздуми автора про історію, сучасність і майбутнє України, використовуючи метафору "підпитого" стану, що символізує особливий, піднесений погляд на реалії. В пісні порушуються теми втрати ідентичності, боротьби за свободу та невмирущість духу українського народу.

У перших рядках згадується ліквідація Запорізької Січі - символ козацької свободи та незалежності, що контрастує з сучасністю, де війни та конфлікти продовжуються, а історії про козаків залишаються актуальними. Сучасний світ, повний русифікації та "тверезих тюрем", викликає у автора бажання "іти на небо підпитим", виходячи за рамки звичайного сприйняття, намагаючись уникнути полону реальності.

Артем Лоік порівнює себе зі Сковородою, українським філософом, що лив "сенси із вина", підкреслюючи значення мудрості та пошуку істини у світі, де "вода заливає хати мізків". Це вказує на критику сучасного суспільства, що втрачає глибину думки та стає поверхневим.

В пісні також йдеться про важливість бути справжнім, "не білим, а чистим", та стояти проти несправедливості і неправди, використовуючи свій голос і вплив для пробудження суспільної свідомості. Лоік закликає до філософського бунту, до відстоювання своєї ідентичності та культури.

Завершується пісня мотивом невгамовної боротьби та незламності українського духу, наголошуючи на тому, що війна за власну ідентичність та свободу ще не закінчилася, і автор, "підпитий із неба", готовий продовжувати цю боротьбу, використовуючи свої слова та мистецтво як зброю.