Артем ЛоікЛіквідована Січ Та Не Бунт Русифікована Твереза Тюрма

Пісня Артема Лоіка "Ліквідована січ та не бунт русифікована твереза тюрма" виражає глибокі рефлексії про українську історію, ідентичність та сучасні виклики. Вона починається з алегорії про козаків, символізуючи український дух непокори та боротьби, який, попри історичні невдачі та зовнішні спроби підпорядкування, залишається незламним. "Ліквідована Січ" та "не бунт русифікована твереза тюрма" вказують на історичні спроби знищення української самобутності та свободи, але герой пісні, підпитий, тобто наповнений натхненням і свободою, іде до неба, незважаючи на спроби світу його зупинити.

Артем Лоік порівнює себе з філософом Сковородою, вказуючи на важливість глибокого сенсу та духовності у житті. Він говорить про "вічні сенси", які він "піджарив... на плиті зі свого мозку", підкреслюючи значення особистої інтелектуальної праці та самоідентифікації в умовах глобалізації та культурної однорідності.

Текст також звертається до соціальної справедливості, критикуючи расизм та наголошуючи на важливості бути "не білим, а чистим". Використання образів з сучасності, таких як "трендовій обнові", "поети носять рими, поки слуги носять кляпи", вказує на критику сучасної політичної та соціальної системи, де істинне мистецтво та свобода слова піддаються цензурі.

Пісня закінчується викликом до боротьби, наголошуючи, що війна за справедливість та свободу не закінчилась. Це заклик до кожного взяти на себе відповідальність, не ігнорувати зло та активно долучатися до боротьби за краще майбутнє. Через цей текст Артем Лоік виступає не лише як музикант, але й як філософ сучасності, що шукає відповіді на вічні питання про сенс життя, свободу та ідентичність.