Пісня Артема Лоіка "Треба їх загнати у метро і те метро палити" є глибоко символічним і емоційно насиченим висловлюванням, яке відображає почуття боротьби, самовідданості, і прагнення до волі. Використання образу козаків, що не зовуться на війну, але війна не закінчена, підкреслює постійну готовність до захисту своїх ідей і землі, незалежно від зовнішніх обставин.
Лоік малює картину сучасного суспільства, де історичні цінності та ідентичності під загрозою, а метафора метро, яке треба палити, символізує необхідність очищення від негативних впливів і захисту культурної спадщини. Це заклик до дії проти тих, хто намагається знищити або підпорядкувати собі унікальну ідентичність народу.
Згадка про сковороду, який "лив сенси із вина", і порівняння себе з ним підкреслює глибину розуміння історії та культури, а також важливість передачі знань і цінностей через покоління. Артем Лоік виступає не лише як музикант, а як мислитель і борець, що використовує слово як зброю.
Виклик, що стоїть перед суспільством, полягає у захисті своєї ідентичності в умовах зовнішнього тиску і внутрішніх випробувань. Лоік заохочує не пасувати перед обличчям загроз і боротися за світле майбутнє, не здаючись без боротьби і перемоги. Це пісня про непохитну віру в силу духу і незламність волі, про невгасиме прагнення до свободи і справедливості.