Артем ЛоікКозаків Не Зовуть На Війну Та Не Закінчилась Наша Війна

У пісні "Козаків не зовуть на війну та не закінчилась наша війна" Артема Лоїка виливається біль та роздуми про війну, втрату ідентичності та невпинну боротьбу за свободу. Виконавець наголошує на тому, що справжні баталії ведуться не лише на полях боїв, але й у серцях та душах людей, нагадуючи про нескорений дух українських козаків, які завжди готові захищати свою землю, незважаючи на всі виклики сучасності.

Значна частина пісні присвячена особистісному сприйняттю автором свого місця у великому протистоянні з зовнішнім світом, який намагається придушити індивідуальність та свободу слова. Ліричний герой зіставляє себе з історичною фігурою Сковороди, символізуючи пошук істини та сенсу життя в складних обставинах сучасності, наголошуючи на важливості збереження власної культурної та духовної спадщини.

Артем Лоік також піднімає питання сучасної війни, не лише як фізичного конфлікту, але й як війни за право бути самим собою, за можливість жити у світі, де "краще не білим бути, а чистим". Він закликає до відстоювання своїх переконань та цінностей, навіть коли весь світ намагається тебе змінити.

В рядках пісні чується апел до сучасників не забувати про власну історію, культуру та ідентичність, попри всі зовнішні виклики та спроби русифікації чи глобалізації. Вона ніби об'єднує минуле з сучасним, закликаючи до об'єднання зусиль у боротьбі за майбутнє, де буде місце для кожного, хто прагне свободи та справедливості. Пісня є маніфестом непокори та незламності духу, що надихає на боротьбу за краще майбутнє.