Пісня "Жовтий лист спаде і виросте зелений" Володимира Івасюка - це лірична розповідь про непохитну віру в зустріч, про надію, яка не згасає навіть перед обличчям розлуки та часу, що віддаляє. Використання образів природи, таких як зміна пори року, жовте листя, яке спадає, та зелений, що виростає, символізує неперервний цикл життя і відновлення, нагадуючи, що після кожної віддаль приходить зустріч, після зими завжди настає весна.
Автор розповідає про дорогу, яка символічно з'єднує двох людей, міст між їхніми серцями, що не може бути перерваним навіть часом чи обставинами. Ця дорога, незважаючи на самотні сліди, залишається незмінною ниткою, що веде одне до одного. Згадка про зимну осінь, яка не змогла накрити слід, підкреслює впевненість ліричного героя в тому, що вони знову будуть разом, попри все.
Особливе місце в пісні займає образ пісні, яка стає символом вічної присутності, спогаду, що живе в серці навіть у розлуці. Пісня - це обіцянка зустрічі, втілення надії та любові, яка звучатиме вічно. Ліричний герой просить не ховати очей, заспівати йому в останній раз, адже ця пісня стане для них обом зв'язком, спомином, який об'єднає їх на відстані.
Таким чином, пісня Володимира Івасюка є вираженням глибоких почуттів, надії на зустріч та вічну присутність коханої людини у своєму житті, незалежно від перешкод. Вона сповнена символізму та емоційної глибини, демонструючи силу любові, яка переживає зміни часу та простору. Жовтий лист, що спадає, і зелений, що виростає, відображають вічний цикл життя, нагадуючи про непереможність справжніх почуттів.