Ця пісня є зворушливою розповіддю про непорушність і глибину почуттів, про надію на повернення та про силу спогадів. Початкові рядки розкривають образ дороги, яка символізує зв'язок між двома людьми, непорушний шлях від одного до іншого. Втрата цього сліду не означає втрату зв'язку, а скоріше тимчасову відсутність, яка може бути відновлена з часом.
Далі автор говорить про обіцянку повернення весною, яка має символічне значення оновлення, відродження природи і, відповідно, відродження почуттів і зв'язків. Це повернення не тільки фізичне, але й духовне, підкреслене через метафору знову з'єднаних рук та обіцянку, що розлука між ними не розквітне.
Остання частина пісні переплітає теми вічної пам'яті та відданості. Просимо співати в останній раз, герой хоче зберегти голос коханої як найцінніший спомин, що вказує на глибоку емоційну зв'язаність. Згадка про пісню, яка буде між ними завжди, підкреслює безсмертність їх почуттів і спогадів. Образ колоса, що наповнений голосом коханої як повінню, символізує живлення та зростання внутрішнього світу героя завдяки цій любові. Так само, як природа відроджується кожної весни, спогади і почуття в серці героя відроджуються завдяки цій пісні, яка стає вічним символом їхньої любові. Пісня закінчується обіцянкою незмінності цих почуттів, незалежно від часу та обставин.