Пісня "Й не розквітне поміж нас жовтий квіт розлуки" Володимира Івасюка — це лірична оповідь про непорушну вірність та надію на повернення до коханої після розлуки. Ліричний герой звертається до своєї коханої, описуючи метафоричну дорогу, яка їх з'єднує, навіть коли вони фізично віддалені один від одного. Він висловлює впевненість, що ніякі перешкоди не зможуть затьмарити їхні почуття, а розлука лише тимчасова.
У другому абзаці пісні відчувається глибока ностальгія та бажання зберегти спогади про спільно проведені моменти. Ліричний герой просить кохану не ховати свого погляду та заспівати пісню на прощання, яка стане для нього втіхою та спогадом про їхню любов. Він зіставляє свій стан із зеленим колосом, який наповнюється життям від її голосу, наголошуючи на важливості її присутності в його житті.
Заключні строфи виражають непохитну віру ліричного героя в майбутнє возз'єднання. Він з оптимізмом дивиться у майбутнє, коли вони знову будуть разом, і вірить, що природні цикли – відпадання жовтого листя та прихід зелені – символізують відновлення та новий початок для їхніх відносин. Ця пісня є виразом безмежної віри в любов, що переживає розлуку, та вічної надії на щасливе майбутнє разом. Івасюк майстерно використовує образи природи та метафори для передачі глибоких емоцій, що робить цю пісню однією з перлин української пісенної культури.