Володимир ІвасюкПролягла Дорога Від Твоїх Воріт До Моїх Воріт Як Струна

Пісня Володимира Івасюка "Пролягла дорога від твоїх воріт до моїх воріт як струна" відкриває перед нами зворушливу історію про невгасиме почуття, виткане з надії, вірності, і очікування. Ліричний герой висловлює свою незмінну відданість коханій особі, незважаючи на фізичну віддаленість між ними. Символічна "дорога", що пролягла між воротами їхніх домівок, стає образом нерозривного зв'язку між закоханими, що переживає час і обставини.

У першому куплеті згадується самотній слід, що не зник під осіннім листям, натякаючи на непохитну віру героя у повернення до коханої весною. Ця обіцянка повернення, посилена образом взаємної підтримки та спільного майбутнього, відкидає можливість "жовтого квіту розлуки" між ними.

Далі розвивається мотив очікування, коли ліричний герой просить кохану не ховати "блакитний промінь" своїх очей і заспівати йому "в останній раз", ніби зберігаючи її голос як найцінніший спомин. В цьому контексті пісня стає символом вічної присутності коханої поруч, навіть якщо вони фізично розділені.

Заключні рядки узагальнюють глибокий оптимізм і віру в незмінність почуттів. Природні образи, такі як спадання жовтого листя та зростання зеленого, символізують циклічність життя та невмирущість кохання. Герой пісні виражає впевненість, що, незалежно від всіх змін, кохана завжди буде поруч, у його серці та спогадах.

Таким чином, пісня є глибоко ліричною розповіддю про силу кохання, що переживає розлуку, час, і будь-які життєві випробування, залишаючись непохитним і вічним. Це історія про віру в зустріч, про надію, що зігріває серце, і про любов, яка стає мостом, що незмінно з'єднує дві душі.