У цій пісні виконавець BALSAM занурює нас у глибокі роздуми про неминучість розлуки та її вплив на людські почуття. Від самого початку пісні ми відчуваємо холод від передчуття прощання, яке неминуче наближається. Але навіть у цьому холоді, є щось, що ніколи не згасне - пам'ять про кохану особу, ім'я якої назавжди залишиться в серці.
Опис осіннього вітру, що зриває пелюстки польових квітів, слугує метафорою непостійності життя та того, як усе у світі є тимчасовим. Немає нічого вічного, і ми не завжди можемо обрати свій шлях. Цей образ підкреслює невизначеність і непередбачуваність долі, яка може призвести до розлук, незалежно від наших бажань.
В той же час, пісня несе в собі і надію, символізовану образом коханої особи як маяка, що світить у темряві, веде через невідоме, де ще не бував ліричний герой. Це світло у темряві символізує надію, любов, яка допомагає переносити труднощі та направляє через темні часи. Така любов стає провідником, незважаючи на всі негаразди життя та непевність майбутнього.