Пісня "Ще учора тут жили ми" у виконанні Ірини Федишин та Євгена Хмари занурює слухача у глибокий, емоційний розповідь про війну, її вплив на життя звичайних людей і зміни, які вона приносить у їхні долі. З перших рядків стає зрозуміло, що мирне життя перервано війною - "Чорні ночі в наші очі, В наші зорі кулі свищуть". Образи чорних ночей, куль, що свищуть, і чорного диму від пожеж складають картину зруйнованого воєнними діями світу.
У пісні ідеться про трагічну долю закоханих, які опинилися по різні боки війни, але разом долають її випробування. "Я стріляв із скоростріла, Я набої подавала" - ці рядки відображають спільність і взаємодопомогу, а також готовність боротися і підтримувати один одного у найтяжчі часи. Пісня наголошує на непереможності духу українців, їхньому бажанні захистити свою землю і свободу за будь-яку ціну.
Особливу увагу в пісні приділено образу весни, яка "не там зустріла" і "не ті пісні співала", що символізує змінені обставини і втрачену невинність. Весна, яка зазвичай асоціюється з оновленням і надією, у контексті пісні набуває гіркоти і болю через війну, що відбирає життя і змінює звичний порядок речей.
Завершальні рядки пісні підкреслюють непохитну волю до перемоги і готовність боротися до кінця: "Ми не вийдем з того бою, Ми не станем на коліна, Стали ми на смерть з тобою, Щоб не вмерла Україна!" Це вираз любові до рідної землі, відданості ідеї волі та незалежності, а також глибокої віри в перемогу і майбутнє, де знову запанує мир.