Пісня "На голови вільні постійні війни" виконавців Артема Лоїка та Абіє виражає глибокі емоції, викликані війною, та відданість близьким людям у такі часи. Вона починається з обіцянки не покидати свого близького навіть у найважчі моменти, попри всі природні та людські виклики, що випадають на долю кожного. Образ сонця, що заходить і не зігріває від дощу, символізує втрату надії та тепла в серцях, але водночас герой пісні запевняє, що не відступить та не відпустить свого близького, навіть коли віра та надія на межі.
Друга частина пісні відображає драматизм відносин батька та сина, де батько намагається передати важливі уроки життя, не зважаючи на власні страхи та слабкості. Ця взаємодія показує, як війна впливає на особисті стосунки, викликаючи потребу в зміцненні духу та передачі життєвих цінностей. Мотив відходу батька, який не є прощанням, але обіцянкою зустрічі, символізує незламність духу та віру в майбутнє.
У фінальній частині пісні підіймається питання про причини війни та роль людини у цьому процесі. Ліричний герой рефлектує над власним вибором між війною та мирним життям, між долею воїна та звичайною людською існуванням. Попри всі труднощі, присвячення коханій людині залишається непохитним, і навіть у найтемніші часи герой пісні готовий йти на все заради повернення до своїх близьких.
Таким чином, пісня є виразом глибокої людяності, боротьби за мир та кохання у світі, де війна стала жахливою реальністю. Вона змушує задуматися про цінність життя, силу духу та важливість збереження зв'язків між людьми навіть у найскладніші часи.