У цій пісні Артем Лоік разом з Абіє висловлюють глибокі та емоційні думки про випробування, які люди переживають, особливо в контексті конфліктів і воєн. Текст пісні занурює нас у роздуми про відданість, любов, втрату та надію на зустріч, незважаючи на всі труднощі.
Перші рядки, які повторюються в пісні, використовують метафору неба, що лютує, і сонця, що заходить, щоб підкреслити важкі обставини, але одночасно обіцяють незмінну підтримку та відданість навіть у найскладніші часи. Ця обіцянка підтримки та вірності стає основою пісні, наголошуючи на тому, що головний герой не залишить свого близького в біді.
Далі текст розгортається у роздумах про взаємини батька та сина, які символізують передачу досвіду, силу волі та жертовність. Метафора сина, що підіймає очі на батька, підкреслює наслідування та спадкоємність поколінь, що передають один одному важливі життєві уроки навіть у найтяжчі часи.
В куплетах, де говориться про війну та випробування, проглядається глибокий біль та водночас непохитна рішучість захищати свої ідеали та близьких. Згадування про невимушену готовність йти на жертви, але з надією на повернення, показує складність емоційних станів, які переживають люди під час конфліктів.
Завершальні рядки пісні несуть в собі обіцянку повернення, силу віри та любові, які можуть перемогти будь-які труднощі. Образи, що використовуються у пісні, такі як "піджарити танк" чи "затягнути ворога за собою в пекло", відображають готовність боротися і водночас віру в перемогу добра над злом. Пісня залишає слухача з відчуттям непохитної надії та віри в майбутнє, де можливе відновлення та зцілення.