Пісня "Мені час іти" від Артема Лоїка та Абіє розкриває глибокі емоційні та філософські теми, стосуючись відданості, любові, війни та внутрішньої боротьби. Вона наче підносить діалог між двома людьми, що стоять на порозі розлуки через необхідність одного з них піти на війну. Звернення "не дивись так на мене, я ще не вмер" відображає спробу заспокоїти близьку людину, підкреслюючи невизначеність майбутнього, але й непохитну віру в повернення.
Повторювані фрази про небо, що лютує, та сонце за обрієм, яке не зігріває, метафорично описують внутрішній та зовнішній світи героїв пісні. Вони передають відчуття безнадійності та боротьби з обставинами, але водночас демонструють непохитну відданість один одному — "я тебе не залишу".
Лірика пісні торкається і теми батьківства та спадкоємності. Згадування сина, який дивиться на батька, символізує передачу життєвих цінностей та досвіду, а також важливість прикладу, який батько залишає для своєї дитини. Слова "ти поясни йому що і як" підкреслюють важливість батьківської науки та підтримки.
Фінальні рядки пісні пропонують образи боротьби та відданості, де головний герой готовий зіткнутися з ворогом та пройти через пекло заради захисту свого "райського саду". Це відображення внутрішньої сили та готовності жертвувати собою заради вищих цілей та близьких людей.
Таким чином, пісня є багатогранним роздумом про любов, жертву, відданість та внутрішню силу, що стикається зі злом світу, але не здається перед його обличчям. Вона змушує роздумувати про цінності, які ми переносимо через покоління, і про те, як важливо залишатися вірним своїм ідеалам навіть у найтяжчі часи.