У цій пісні виконавці Артем Лоік та Абіє звертаються до глибоких і складних емоцій, пов’язаних з відданістю, вірністю та жертвою. Почуття, які лежать в основі цього твору, відображають не лише особисті відносини між людьми, але й більш широкий контекст боротьби, протистояння та війни. Вони говорять про незламність духу, готовність стояти до кінця та не залишати своїх у скрутну хвилину, незважаючи на зовнішні обставини та виклики.
Важливою частиною тексту є обіцянка не залишати один одного у біді, навіть якщо це означає йти проти всього світу. Це підкреслюється повторюваними мотивами про небо, яке лютує, і сонце, яке не зігріває, символізуючи зовнішні випробування та труднощі. Водночас згадується і необхідність зберегти віру та не дати "злу задуть свічі", що метафорично означає збереження надії та світла в собі незалежно від обставин.
Друга частина пісні торкається теми батьківства, відносин між батьком та сином, де батько залишає своєму сину заповіт – бути сильним, незважаючи на втрати та біль. Це передача досвіду та сили через покоління, важливість зберігати пам'ять і йти вперед.
Завершується пісня роздумами про війну, людські страждання та боротьбу за своє місце, за свої переконання. Посилання на історичні та міфологічні образи, такі як Вавілон та Аполлон, додають пісні багатогранності та глибини, підкреслюючи вічну боротьбу людини з зовнішніми та внутрішніми ворогами. Сила духу, любов та віра в краще майбутнє об'єднують особисті та колективні досвіди, що робить цю пісню надзвичайно емоційною та зворушливою.