Ця пісня Злати Огнєвіч "Видохи вдохи поміж словами" виражає глибокі почуття суму, ностальгії та нездатності впоратися з втратою близької людини. Лірична героїня пісні звертається до свого покійного коханого, який тепер перебуває з ангелами, розмірковуючи про своє безсилля перед обличчям втрати та свою нездатність забути його.
У пісні є спроби знайти спокій через звернення до Бога з проханням з'єднати їхні шляхи знову, а також через щоденні ритуали та спроби жити звичайним життям. Але навіть серед буденності, вона не може уникнути відчуття тривоги та болю, який приходить з ніччю.
Відчуття невимовної болі та прагнення до забуття контрастують із неможливістю відпустити минуле, що проходить через всю пісню. Постійне повторення фрази про неможливість забути коханого підкреслює безкінечну боротьбу ліричної героїні зі своїм горем.
Таким чином, пісня є виразом вічної любові та болю через втрату, ілюструючи, як спогади та почуття до коханої людини продовжують жити всередині нас, незалежно від обставин. Це глибока та емоційна розповідь про любов, яка не знає меж, та про біль втрати, з якою доводиться жити.