Злата ОгнєвічТемна Й Холодна Путь Та В Мої Краї Білії Зграї

Пісня "Темна й холодна путь та в мої краї білії зграї" у виконанні Злати Огнєвіч є яскравим вираженням туги за рідним домом, любов'ю до батьківщини та вірою у майбутнє. У першому куплеті автор описує відчуття втрати та смутку, які виникають через "темну й холодну путь" життя. Однак, відразу знаходить втіху у думках про рідну землю, де "білії зграї" символізують чистоту, мир і нові починання.

У наступних рядках пісні ми чуємо звернення до лелеки, як символу дому та зв'язку з батьківщиною. "Синіми горами, златими полями" співак описує красу природи, яка втішає душу і дає сили. В цьому контексті лелека стає посланцем, що несе надію на повернення до коріння, до того місця, де "легко дихати небом".

Далі текст пісні закликає землю бути мудрою і сильною, щоб її діти, подібно до "диво-квітів", могли рости в любові та гармонії. Це своєрідний гімн плодючості та відродженню, де кожен індивід важливий та цінний у великій сім'ї народу.

В останній частині пісні мовиться про випробування, які випали на долю людей: "нас терзали злі вітри, кулі обпікали нам борти". Проте, незважаючи на всі негаразди, "крила не ховали ми", що символізує непохитну віру та надію на краще майбутнє, коли "сонце воскресає". Це віра у світле майбутнє, непереможність духу народу, який здатен долати труднощі, зберігаючи свою ідентичність та цінності. Пісня завершується оптимістичним акордом, відновлюючи віру у світле майбутнє, де кожен може "дихати небом" своєї землі.