Текст пісні "Та стояли вони, не тікали" у виконанні Артема Лоіка та Абіє відображає глибокі та сильні емоції, пов'язані з обороною рідної землі від ворожої агресії. Ця пісня - вшанування мужності та відваги солдатів, які обороняли село під Ізюмом, стикаючись з переважаючими силами ворога. Лірика пісні вибудована навколо сюжету про чотирьох воїнів, які, опинившись у критичній ситуації, не втратили дух і продовжували боротьбу до кінця, віддаючи свої життя за свободу своєї країни.
У пісні йдеться про жорстоку реальність війни, де снайперська група воїнів зіштовхується з великою кількістю ворогів. Втім, незважаючи на неминучість поразки, вони вирішують стояти до кінця, віддавши перевагу гідності та честі перед страхом смерті. Їхні дії символізують непохитну віру в перемогу та любов до рідної землі.
Автори пісні також торкаються теми втрат і жертв війни, підкреслюючи, що кожне зруйноване життя має велике значення. Сльози на очах військових, які втратили товаришів, і картина поля бою, засіяного тілами ворогів, нагадують про високу ціну свободи та незламність духу оборонців.
У підсумку, пісня є закликом пам'ятати і вшановувати героїзм воїнів, які боролися за свою країну. Вона передає емоційний біль втрати, але водночас надихає на продовження боротьби за мир та свободу, нагадуючи про важливість згуртованості та відданості справі.