Пісня Артема Лоіка у співпраці з Абієм розкриває тему військового братерства, жертовності та героїзму на фоні збройного конфлікту. Основна лінія пісні зосереджена на подіях в обороні села під Ізюмом, де чотири солдати, двоє снайперів та двоє на прикритті, стали символом незламності та відваги у відчайдушній битві проти переважаючих сил ворога.
Ліричний герой пісні висловлює вдячність та повагу до захисників, які поклали свої життя заради майбутнього України, підкреслюючи їх готовність стояти до кінця за свою землю, навіть у відчаї облоги. Описано надзвичайну стійкість та сміливість чотирьох бійців, що стали муром на шляху ворожих сил, їхню відданість ідеалам свободи та незалежності.
В тексті присутня також мотивація продовжувати боротьбу і зберігати пам'ять про подвиги загиблих. Ліричний герой заявляє про своє бажання стати снайпером на звільнених вулицях, щоб їхні жертви не були забуті. Це підкреслює важливість пам'яті та вшанування тих, хто віддав своє життя за волю та незалежність своєї країни.
Заключна частина пісні висловлює сподівання на зустріч у кращому світі, віру в перемогу та мирне майбутнє. Це не лише вшанування пам'яті загиблих, але й заклик до кожного, хто чує ці слова, пам'ятати ціну свободи і бути готовим захищати своє право на мирне життя. Пісня є глибоко емоційною та надихаючою, вона закликає не забувати про тих, хто бореться та віддає своє життя за майбутнє своєї країни.