Пісня "Сонцем вмита, розмаїта, мудра і сильна будь" виконавиці Злати Огнєвіч - це лірична ода Україні, її природі, історії та народу. Вона розпочинається з опису темних і холодних часів, що символізують випробування та труднощі, але одразу ж переходить до надії, яку приносять "білії зграї" - можливо, символ миру або змін на краще.
Основний рефрен пісні закликає лелеку, яка є традиційним символом весни, тепла та відродження в українській культурі, залишитися на рідній землі, що підкреслює глибоку прихильність автора до свого дому, землі своїх предків. Лелека тут виступає не просто як птах, а як носій духу свободи та відновлення.
У пісні також ідеться про могутність і красу природи України, описані через "сині гори" та "златі поля", що символізують велич і багатство країни. Але не тільки природа уособлюється в пісні, а й народ, який попри "злі вітри" та випробування залишається сильним і незламним, з "свічкою", що "не згаса" навіть у найтемніші часи.
Пісня завершується апеляцією до рідної землі, вираженням любові та вдячності за можливість "дихати небом" України. Це відображає глибокий зв'язок між людиною та землею, який виходить далеко за рамки фізичного існування, стаючи частиною духовного світу. Пісня є гімном віри в краще майбутнє, силу духу та нескінченну любов до рідної землі.