Ця пісня розповідає про боротьбу, мужність та жертовність солдатів у війні. Вона висвітлює моменти, коли військові відчайдушно захищають свою землю від ворога, зокрема під час оборони села під Ізюмом. Тут згадуються конкретні подвиги: відвага снайперської групи, яка іде в бій, не розраховуючи на виживання, але з вірою в справедливість своєї боротьби.
Зіткнення з ворогом описане як битва не тільки з озброєним противником, але і з власним страхом, з зусиллями захистити свою землю і водночас зберегти гуманність. Пісня зображує образи величезних втрат і жертовності, де кожен боєць готовий віддати життя за свою країну.
Окрема увага приділяється внутрішньому світу солдатів, їхнім почуттям і переживанням в останні моменти життя. Це історія про те, як важливо пам’ятати і цінувати кожного, хто віддав своє життя за майбутнє своєї країни, наголошуючи на незламності духу і готовності до самопожертви.
В кінці пісні автор звертається до слухача, нагадуючи про важливість пам'ятати та шанувати подвиги солдатів, що відображається у бажанні передати цю історію через пісню. Це заклик не забувати про тих, хто бореться за свободу і незалежність, та надихає на вшанування їхньої пам'яті та відданості справі.