Ця пісня розповідає про відвагу і жертовність українських захисників, які воюють за свободу своєї країни. Вона занурює нас у жахи війни, відображаючи біль і героїзм бійців, котрі стоять на обороні рідної землі. Пісня починається із звернення до тих, хто захищає від вогню, символізуючи подяку за їхній захист і самопожертву. Опис оборони села під Ізюмом вводить нас в контекст запеклих боїв, де кожен снайпер і захисник відіграє критичну роль у відбитті ворожих атак.
Співак звертає увагу на велику ціну, яку доводиться платити за свободу - чотири життя зруйновані, але вони не дарма. Відвага захисників, які не відступили перед переважаючими силами ворога, висвітлюється як взірець нескореності та героїзму. Їхній бій продовжується навіть коли вони оточені і мають лише два набої - вони не здаються, вони борються до кінця.
Фінальна частина пісні звертається до мотиву пам'яті та вшанування подвигів загиблих героїв. Вона закликає не забувати про жертви, які вони принесли заради майбутнього своєї країни, і про те, що кожен із нас може стати снайпером у боротьбі за волю, змінюючи світ навколо себе. Пісня закінчується повторенням подяки тим, хто захищає і дає надію на зустріч у мирному майбутньому. Це сильний виклик до пам'яті, солідарності, та продовження боротьби.