Пісня Артема Лоіка та Абіє "Ми стіна ми опір з крилами за спини" глибоко відображає стійкість і непохитність духу українського народу в умовах війни та випробувань. Лірика передає відчуття боротьби, смутку, але й непереможної віри в перемогу та незалежність. Початкові рядки підкреслюють відсутність миру та роз'єднання, але в той же час заявляють про людяність та рішучість іти до кінця, до перемоги, не дивлячись на всі втрати та виклики.
У пісні зображено контраст між буденними турботами та жорстокою реальністю війни, де замість звичайних радощів життя – кави, думок про близьких, – присутній біль втрат і вимушена зрілість серед постійних загроз. Вона описує переживання солдат на передовій, їхню рішучість та готовність до самопожертви, підкреслюючи відданість своїй країні та ідеалам свободи.
Автори пісні використовують потужні метафори та образи, щоб висловити силу духу та опір агресору, водночас висміюючи ворога, його спотворене сприйняття та безпідставні претензії. Вони роблять акцент на єдності та спільній боротьбі українців, на їхній непереможності та вірі в майбутню перемогу.
Закликаючи до пам'яті про історичних героїв, пісня нагадує про важливість продовження боротьби за свободу та незалежність, яка передається з покоління в покоління. Вона висловлює сподівання, що кожна жертва, кожен акт мужності внесуть свій вклад у кінцеву перемогу та мирне майбутнє для України. Таким чином, пісня стає гімном незламності, спротиву та віри в справедливість.