Пісня "І йдемо лише до перемоги" у виконанні Артема Лоіка та Абіє є могутнім виразом непохитного духу, сили волі та відданості боротьбі за свободу й незалежність. У тексті відчутна глибока емоційна напруга та суміш відчаю і надії, що охоплює серця у часи великих випробувань.
Перші рядки відкривають головну тему пісні - відсутність миру і неминучість конфлікту, який розділяє серця та дороги. Ці слова підкреслюють, що, незважаючи на зовнішній тиск і випробування, люди залишаються людьми, зберігаючи в собі людяність і прагнення до перемоги.
Описуючи важке повсякденне життя в умовах війни, пісня звертається до особистих випробувань і втрат, які переживають її учасники. Відсилання до фізичних і духовних боротьб, які люди ведуть, підкреслюють непереможний дух і відданість ідеалам свободи та незалежності. При цьому автори наголошують на важливості згуртованості, підтримки один одного та спільній вірі у краще майбутнє.
Пісня також містить звернення до ворогів, викриваючи їх наміри та дії, але головний акцент робиться на силі, мужності та готовності захисників стояти до останнього. Метафора крил за спинами та душ, відкритих навстіж, символізує високий дух, свободу думки та непереможність в боротьбі за свою землю і ідеали.
У заключних частинах тексту підкреслюється історична спадщина боротьби українського народу, посилання на історичних постатей використовуються як нагадування про довгу історію волелюбства та боротьби за власну державність. Пісня закінчується на позитивній ноті, висловлюючи віру в перемогу та відданість боротьбі за свободу, незалежно від обставин. Вона є виразом непохитної віри в силу духу та незламності українського народу у боротьбі за своє майбутнє.