Пісня "У душі канава удома дитина" Артема Лоіка у виконанні з Абіє відображає глибокі й складні почуття, які викликає війна, та розповідає про внутрішній світ бійця, що воює за свою країну. В тексті виражено контраст між буденними турботами і жорстокою реальністю війни, де в руках замість кави — зброя, а в думках замість звичайних побутових проблем — спогади про домашніх і мрії про повернення. Серце бійця спустошене, як пустеля, а земля, на якій він стоїть, стає його постелею й місцем хрещення у вогні війни.
Автори передають досвід воїна, для якого реалії війни стали буденністю — від сну в окопах до пробудження у танку, від втрати особистих зв'язків до відчуття братерства серед побратимів. Пісня підкреслює мужність і рішучість боротися за волю України, незважаючи на втому, страждання та особисті втрати.
Значний акцент зроблено на вірі та ідентичності, які стають опорою у боротьбі. Волелюбні ідеї, гордість за країну і пам'ять про героїчне минуле народу слугують незламним духом та натхненням для воїнів. Пісня звертається до історичної пам'яті, згадуючи видатних українських героїв, що символізує неперервність боротьби за свободу та незалежність.
"У душі канава удома дитина" — це не просто військова пісня, це гімн незламності, мужності та відданості своїй землі, що виражає загальнолюдські цінності у контексті української реальності. Вона відображає біль втрати, любов до рідної землі та віру в перемогу, яка прийде завдяки силі духу і єдності. Слова пісні закликають пам'ятати про велику ціну свободи та необхідність стояти за свою країну до кінця.