Пісня Артема Лоіка у співпраці з Абієм виражає боротьбу за свободу, акцентуючи на рішучості та відданості українського народу у протистоянні агресії та тирании. Автори порушують тему війни, її вплив на життя людей, їхні почуття та долі. В тексті відчувається глибока емоційна зарядженість, викладена через контраст між повсякденністю та жорстокістю воєнного стану.
У пісні зображено, як воєнні реалії вплетені у звичайне життя людей, вказуючи на постійну готовність захищати свою волю та незалежність. Метафорично описується перетворення звичайних обставин у боротьбу за виживання та ідеали. Підкреслюється важливість спільності, братерства серед тих, хто стоїть на захисті своєї країни, ідеалів волі та незалежності.
Автори говорять про несправедливість та болісні втрати, які накладає війна, але також підкреслюють непохитну віру та надію на перемогу. Ця пісня — вираз опору та неприйняття ворожої агресії, водночас вона слугує нагадуванням про цінність свободи, за яку варто боротися до кінця.
Використання історичних постатей та подій демонструє глибокі корені боротьби за незалежність, підкреслюючи, що сучасне протистояння є продовженням вікової боротьби українського народу за власну державність та ідентичність. Таким чином, пісня відіграє роль гімну незламності духу, що надихає на подвиги та єднання заради майбутнього.