Пісня "Римами не вмію у липні зимую" виконавців Артема Лоіка та Абіє є глибоко емоційною та метафоричною розповіддю, що відображає переживання, думки та боротьбу українського народу в умовах війни. Від самого початку ліричний герой підкреслює невідворотність конфлікту та неприйняття миру за будь-яких умов, вказуючи на розділені серця та шляхи. Висловлюється ідея про те, що незважаючи на все, люди не є бездушними зомбі, а йдуть до своєї перемоги з вірою та надією.
Основні мотиви пісні розгортаються через контрасти та паралелі між повсякденним життям та військовою реальністю: від кави в руці до думок про близьких, від дитини вдома до холоду в окопах. Ліричний герой зображує свій внутрішній світ через образи пустелі в серці, мерзлоти в котловані, сприйняття реальності через тепловізор, а також через своє бачення миру та війни.
Важливою частиною пісні є акцент на нероздільності людей із їхньою землею, культурою та історією. Любов до України, прагнення до незалежності та свободи виражаються через готовність захищати свою землю, через гордість за побратимів, які стоять поруч в боротьбі. Використання історичних постатей, як-от Шухевич та Сагайдачний, підсилює важливість спадщини та ідентичності у цій боротьбі.
Завершується пісня рішучою відмовою від компромісів з ворогом, підкреслюючи відданість ідеї волі та самостійності. Відсутність готовності до миру на ворожих умовах, сприйняття війни як необхідності для збереження ідентичності та свободи. Текст пісні висвітлює глибокі емоції, відданість ідеалам свободи та незалежності, а також непохитну віру в перемогу.