Пісня "Голосно як вирок соло ми а ви хор" у виконанні Артема Лоїка та Абіє відображає глибоку емоційну та ідеологічну боротьбу, яка переживається в умовах конфлікту та війни. Лірика передає відчуття болю, втрати та непохитної рішучості боротися за свободу та незалежність. Співаки наголошують на нероздільності і сили людського духу, який стоїть за власну країну та ідеали, незважаючи на жорстокість обставин.
Пісня починається зі слів про відсутність миру та розкол сердець і доріг, акцентуючи на тому, що люди, які ведуть боротьбу, не є зомбі, але йдуть до перемоги з вірою в серці. Вони живуть у реальності, де кожен день приносить нові випробування, втрати та боротьбу за виживання. Згадуються образи військової техніки та зброї, але в той же час акцент робиться на духовній стійкості та вірності своїй країні.
Далі текст розкриває тему глибокої особистої та колективної відданості боротьбі за свободу. Автори звертаються до історичних постатей, символізуючи неперервну боротьбу українського народу за свої права та землю. Пісня підкреслює важливість пам'яті та гордості за історичне коріння, закликаючи до відстоювання власної ідентичності та свободи.
Завершується твір закликом до єдності та взаємопідтримки, відзначаючи силу духу та волі до перемоги над зовнішнім ворогом. Співаки використовують метафору голосу, який стає вироком для ворога, та об'єднання людей в спільній боротьбі, де кожен вносить свій внесок в загальну справу перемоги над тиранією та утиском. Пісня стає виразом незламної волі до боротьби за мир, свободу та справедливість.