Пісня "Точимо ножі не точилами, а кров'ю" виконавців Артема Лоїка та Абіє є потужним виразом непохитної рішучості, боротьби за свободу та незалежність. У тексті пісні відображено глибокі емоційні переживання, викликані війною, а також непохитну віру у перемогу і світле майбутнє для України. Автори не лише відтворюють болісні реалії конфлікту, але й демонструють незламність духу народу, який стоїть за свою волю і незалежність.
Використання образів, як-от кров для точіння ножів, несе в собі глибокий символізм жертви та відданості справі, підкреслюючи готовність захищати свою землю від загарбників за будь-яку ціну. Пісня пройнята мотивами опору та боротьби, які змальовують картину непростих випробувань, через які проходить кожен, хто зіткнувся з жорстокістю війни.
Згадки про історичних постатей, таких як Шухевич та Сагайдачний, підсилюють зв'язок з минулим і традиціями боротьби українського народу за свою свободу. Це не просто слова про війну, але й про глибоке відчуття приналежності до своєї країни, її історії та культури. Пісня стає виразом непереможного духу, який об'єднує та надихає на подвиги ради майбутнього поколінь.
У тексті пісні відчувається також звернення до кожного, хто зіткнувся з війною: незважаючи на всі труднощі та втрати, необхідно зберігати віру в краще майбутнє, продовжувати боротьбу та йти до перемоги, пам'ятаючи, що свобода та незалежність — це найвищі цінності. Пісня є закликом до єдності, мужності та незламності, які є ключовими для досягнення миру та свободи.