Текст пісні "Не стріляю — сію в небо даю візу" виконавців Артема Лоіка та Абіє глибоко відображає реальність воєнного часу, її вплив на людські серця та долі. Автори пісні звертаються до теми війни, її жорстокості та невідворотності, але разом з тим підкреслюють незламність духу та бажання до перемоги. Ці рядки передають внутрішній світ людини, яка стоїть на захисті своєї країни, змушена забути про буденні радощі життя, живучи в постійній готовності та боротьбі.
Заглиблюючись у лірику, можна відчути біль та розпач, які співіснують з надією та мрією про свободу та незалежність. Ці слова розповідають про внутрішній світ солдата, його думки та почуття в умовах війни. Вони малюють картину життя на передовій, де кожен день — боротьба за власне життя, за майбутнє своїх дітей, за мир у своїй країні.
Автори наголошують на важливості пам'ятати, що воїни не лише борються з ворогом, але й продовжують жити, мріяти, і навіть у таких умовах знаходять простір для творчості та любові до своєї землі. Через образи в пісні проходить головна думка — незважаючи на всі випробування, головне залишатися людиною, зберігати в собі любов і віру у краще майбутнє.
Пісня виражає почуття гордості за свою країну та тих, хто стоїть на її захисті. Вона закликає не забувати про цінність свободи, готовність боротися за неї та вірити в перемогу, незважаючи на всі труднощі та втрати. Таким чином, пісня стає гімном нескореного духу, сили волі та надії, що живе в серцях борців за волю своєї країни.