Пісня "Ой димлять мій друже тут далеко не кальяни…" відображає глибокі емоції та переживання, викликані війною, та висловлює непохитну волю до боротьби за свободу. Виконавці, Артем Лоік і Абіє, звертаються до теми втрати миру, розбитих сердець і важких доріг, які доводиться проходити. Вони підкреслюють, що попри всі випробування, вони залишаються людьми, а не бездушними істотами, йдучи лише до перемоги.
Лірика пісні розкриває внутрішній світ бійця, який зазнає різноманітних емоцій: від пустки у серці до незламної віри в незалежну Україну. Мова йде про втрату спокою, життя в постійній небезпеці, де звичайні речі, такі як кава чи думки про близьких, змінюються на тривогу за майбутнє та виживання у воєнних умовах.
Артисти наголошують на спільності та братерстві серед тих, хто стоїть на захисті волі, підкреслюючи відданість ідее незалежності та готовність боротися за свою країну до кінця. Через метафори і виразні образи пісня передає незламність духу українського народу, його віру в перемогу та готовність жертвувати всім заради майбутнього поколінь.
Пісня стає гімном непокори та боротьби, де кожен рядок відгукується болем, але й надією на зміну. Вона вшановує пам'ять тих, хто віддав своє життя за свободу, і нагадує про важливість віри у краще майбутнє, за яке варто боротися. Це вираз опору проти усього, що намагається зламати дух нації, підкріплений незламною волею до перемоги та свободи.