Текст пісні "Знову сонце встає під нашу розмову" від Golubenko & YAKTAK пронизаний глибокими емоціями та роздумами про втрачене кохання. Від самого початку ми занурюємось у атмосферу холодної весни, яка символізує пустоту та відсутність тепла в серці після розриву з коханою людиною. Слова, що "лишились на вустах", підкреслюють невимовлене, те, що так і не було сказано, але що відгукується болем у серці.
У рефренах автори повторюють образи пам’яті про губи коханої, про відчуття пустоти серед людей без неї, про неможливість втекти від спогадів, які переслідують, виражені через метафору бачення її очей всюди. Це підкреслює глибину зв'язку, який залишається міцним, навіть коли кохана людина фізично відсутня.
Далі текст переходить до образів, пов’язаних із снами та водою, що символізують подорож внутрішнього світу, пошук та можливе очікування зустрічі. Вказівка "ти далеко не ходи" може говорити про бажання зберегти зв'язок або про страх втратити кохану людину назавжди.
Кульмінаційним моментом стає згадка про сонце, яке встає під час розмови, що може символізувати надію або новий початок, а "ночі заспіваєм колискову" може означати спроби заспокоїти біль втрати через спільні спогади або мрії. Закінчення на ноті паузи в їхній історії та очікуванні нового розділу відображає прийняття минулого і відкритість до майбутнього, незважаючи на всю біль розставання.
Пісня залишає слухача з роздумами про важливість спогадів, процес відпускання та можливість початку чогось нового після пережитого розриву. Це демонструє, що навіть у найхолоднішу весну є місце для зростання та відродження.