У цій пісні викладається історія про втрату, ностальгію та спроби впоратися з болем розставання. Початкові рядки "Холодна ця весна Коли пусті серця Коли твої слова Лишились на вустах" відображають момент, коли світ здається безрадісним і порожнім без присутності коханої особи. Весна, яка зазвичай символізує оновлення і радість, стає холодною та безживною. Автор висловлює своє глибоке почуття втрати, коли слова та обіцянки залишаються невимовленими та нездійсненими.
Наступні рядки "Пам’ятатиму я твої губи Без тебе пусто там, де люди І не втекти мені нікуди Я бачу очі твої всюди" підсилюють відчуття втрати та самотності. Незважаючи на присутність інших людей, світ здається порожнім без тієї єдиної спеціальної особи. Спогади про кохану людину не дають забути її, навіть намагаючись уникнути болю розставання, образ коханої залишається всюди.
Розділ "Десь там, близько до води Ти далеко не ходи Там блукають наші сни Запитають: «ти куди?»" відображає ностальгію та сподівання, що кохана особа не відійде надто далеко і що спільні мрії та спогади все ще можуть зберігати їх разом. Це показує, як спільні моменти та спогади продовжують жити в серці, навіть коли фізична присутність відсутня.
Заключні рядки "Знову сонце встає під нашу розмову Ми ночі заспіваєм колискову В нашій історії поставлю кому Знаю, Ти ще напишеш нову" виражають надію та можливість нового початку. Автор готовий прийняти паузу в їхніх відносинах, розуміючи, що історія їхнього кохання ще не закінчена і що майбутнє може принести нові розділи і можливості для обох. Це підкреслює ідею про те, що, хоча відносини можуть зазнати перерв, любов і спільні спогади залишаються вічними.