Пісня "Знову сонце встає під нашу розмову" виконавців Golubenko & YAKTAK занурює слухача в глибокий стан рефлексії та суму, викликані втратою коханої людини. Вона розпочинається з опису холодної весни, символізуючи пустку та самотність, що відчувається після розлуки. Така весна стає метафорою охолоділих стосунків та сердець, що втратили здатність відчувати колишнє тепло. Ліричний герой зізнається, що слова коханої залишились лише на вустах, натякаючи на невимовлене та недосказане, що лишилося між ними.
У наступних рядках автори передають почуття неповторності спогадів про кохану, виражене через образи її губ та очей, які ліричний герой бачить всюди. Це говорить про глибокий внутрішній зв'язок і про те, що навіть відстань та розставання не можуть стерти образ коханої з пам'яті. Образи води та снів, що блукають неподалік, можуть символізувати надію на зустріч або нездійсненні мрії про повернення до минулих відносин.
У кульмінаційній частині пісні говориться про восходження сонця, що може символізувати нові починання та відновлення після болю розлуки. Ліричний герой говорить про важливість збереження спогадів про минуле, але також про необхідність дивитися вперед та вірити в майбутнє. Згадування про старий місяць та половину серця, що залишилася з ліричним героєм, підкреслює втрату та сум за минулим, але також і сподівання на те, що нові історії ще будуть написані.
Таким чином, пісня є глибокою розповіддю про любов, втрату та відновлення, де кожен рядок наповнений емоціями та символізмом, змушуючи слухача пережити цей болісний, але надихаючий шлях разом з ліричним героєм.