Артем ЛоікПрогримів Тобі Снарядом Та Я Того Не Хотів

Ця пісня Артема Лоіка є глибоким роздумом про біль, втрату та пошуки відповідей в часи випробувань. У перших рядках ми стикаємося з запитаннями до Бога про долю народу, що зазнає невимовних випробувань, символізуючи шлях через біль та втрату, де кожен крок є випробуванням. Поетично автор звертається до Бога з питаннями про те, скільки ще випробувань потрібно пройти, скільки болю витерпіти, поки не настане мир.

У середній частині пісні образ Бога розкривається як батько, що дозволяє своїм дітям зазнати болю та страждань, але з метою їх зміцнення, підготовки до великих викликів. Ці слова можуть символізувати ідею, що через випробування та труднощі люди можуть виявити в собі приховані сили та здобути важливі уроки. Є алегоріями на теми війни, боротьби за свободу та важливість пам'ятати своє коріння та ідентичність.

В заключній частині повторюються заклики до Бога почути, поспівчувати та прийти на допомогу. Використання мотивів молитви, плачу через рими та благання про втручання наголошує на безмежному бажанні знайти розраду, втіху та розуміння в найтемніші часи. Пісня переплітає особистісний розвиток через біль з колективним досвідом народу, що зазнає випробувань, втрат та пошуку світла серед темряви. Це виливається в потужний заклик до спільноти, віри та надії на краще майбутнє.