Артем ЛоікСинущоб Ти Знав Де Рідний Край Дав Диявола Сусіда Тому Не Жалій Карай

Ця пісня Артема Лоіка — потужне звернення до Бога і одночасно до сина, яке втілює глибокі переживання, викликані війною та втратами. У кожному рядку відчувається біль і звернення за допомогою, за відповідями на тяжкі питання про випробування, які випали на долю народу. Автор задається питанням, скільки ще потрібно пройти випробувань, скільки ще молитв потрібно виливати, перш ніж настане полегшення.

Серед метафор і прямих звернень знаходиться основна ідея — процес виховання і загартування через труднощі. "Сину, так болить тобі, проте я точив тебе, як камінь" — ці слова символізують виховання через випробування, необхідні для того, щоб "отримати шедевр". Лоік описує різні способи, якими він намагався "виточити" силу і характер сина, включаючи створення умов, де син мусить боротися за свободу, зазнаючи нападів "зграї збожеволівших гієн", що метафорично описує ворогів.

Пісня розкривається як лист батька до сина, в якому батько пояснює, чому син мусив зазнати таких труднощів і випробувань. Це робиться для того, щоб син міг знайти свій "рідний край", пізнати себе і свою силу, навчитися не жаліти ворогів і відстоювати справедливість. "Щоб помітили ліхтар — потрібна темнота" — цей рядок символізує необхідність труднощів для того, щоб виявити внутрішнє світло, силу і наполегливість.

В кінцевому підсумку, пісня є молитвою за почуття, за допомогу у найтяжчі часи, виклик до Бога спуститися і почути заклики до допомоги. Вона відображає боротьбу за свободу, силу духу народу, який вистоїть перед лицем найжорстокіших випробувань. Артем Лоік через свою творчість намагається донести до слухача невимовний біль втрати, але разом з тим — і незламну віру в перемогу, свободу, і важливість кожної жертви на шляху до неї.