Пісня "Розправила плечі течемо ми проти ріки" виконавиці Насті Каменських ніби веде слухача через глибокі, емоційно насичені пейзажі душі. У ній описуються переживання, які важко піддаються словесному опису, але все ж таки знаходять своє вираження через метафори природи та елементи українського фольклору. Центральною темою є глибока біль, яку можна відчути через зіставлення душі з "чорним лісом", "океаном гірких сліз" та іншими образами, що викликають асоціації з темними, тривожними станами.
У пісні мовиться про непростий шлях протистояння та боротьби з внутрішніми та зовнішніми викликами, про мужність "течти проти ріки" і знаходити сили в собі незважаючи на "льодяні води". Образ "розправлених плечей" символізує відвагу, силу духу та готовність долати перешкоди. Така образність веде до розуміння того, що кожна трудність робить особистість сильнішою, спонукає згуртуватися, знаходити спільне з іншими, хто переживає подібне.
Крізь образи природи, які пронизують текст пісні, простежується надія та віра в можливість відродження та оновлення. Згадування "травневих квітів", "Азовського вітру", "електронних літер" та "світанку", заплетеного в волосся, вносить свіжість та нові відчуття, символізуючи перемогу життя над болем і відчай. Це пісня не лише про біль та страждання, а й про нескореність духу, що веде через темряву до світла. Вона залишає слухача з відчуттям, що незважаючи на всі труднощі, душа може знайти шлях до відродження та миру.