Текст пісні "Ще та солодка панакота" виконавця Володимира Дантеса розгортає перед слухачем образ ліричного героя, який прагне вічної молодості та життя. Висловлюючи впевненість у неминучості своєї вічної молодості, герой співає про бажання залишатися молодим незважаючи на час, що минає. Він не бачить потреби в документах, таких як паспорт чи водійські права, щоб підтвердити свою ідентичність або статус, адже для нього справжня сутність знаходиться на рівні ідей та переконань.
Ліричний герой також відкидає необхідність споживати інформацію з новин, порівнюючи життя без них з "солодкою панакотою", що символізує простоту та насолоду існуванням без зайвого інформаційного шуму. Ця метафора підкреслює ідею про те, що ігнорування зовнішнього світу може призвести до більш змістовного та радісного життя.
Однак, згадка про смерть, яка "ввійшла в тебе давно", вносить елемент рефлексії та замисленості. Цей рядок може вказувати на те, що незважаючи на бажання залишатися молодим та живим вічно, свідомість смертності все ж таки присутня в підсвідомості героя, що надає пісні глибшого звучання.
Заклинання "Я буду вічно живим!" та "Я залишусь молодим!" є як мантра, що виражає сподівання та віру в можливість пережити звичайні обмеження людського існування. Пісня закінчується серією повторень, які підкреслюють непохитну віру ліричного героя у власні слова і ідеали, навіть у світлі реальності. Це відображає загальну тему прагнення до вічної молодості та життя, незалежно від усього.