Пісня "Я буду вічно живим" виконавця Володимира Дантеса занурює слухача у роздуми про вічність буття, молодість душі та непереможність духу незалежно від обставин. Використання повторюваних рядків "Я залишусь молодим! Я буду вічно живим!" створює ритмічний акцент на ідеї вічної молодості та життєвої енергії, які не залежать від фізичного віку або зовнішніх обставин.
Автор звертається до метафоричного змісту внутрішньої свободи та самопізнання через відмову від матеріальних та соціальних зв'язків, таких як паспорт чи посвідчення водія, які в контексті пісні символізують обмеження, накладені суспільством. Згадка про читання книг Василя Стуса слугує наголосом на важливості інтелектуального розвитку та самовдосконалення для досягнення особистісної свободи та самоідентифікації.
Пісня також торкається теми відмови від поверхневого споживання інформації та медіа, яке часто переповнене негативом ("Без новин життя Ще та солодка панакота"). Це заклик до слухача очистити свій внутрішній світ від негативу та зосередитись на особистісному зростанні та пошуку внутрішньої гармонії.
Останні рядки пісні, які включають іспанськомовний відлік, можуть символізувати універсальність зазначених ідей, акцентуючи на тому, що прагнення до внутрішньої свободи, молодості духу та життєвої енергії є загальнолюдськими цінностями, які виходять за рамки культурних та мовних бар'єрів. Пісня наповнена оптимізмом і вірою в нескінченні можливості людської душі.