Пісня Володимира Дантеса "Буду вічно жи буду вічно жити" занурює слухача в рефлексію про бажання вічної молодості та життя, про прагнення залишатися актуальним і незалежним від часу. Артист наголошує на ідеї, що для досягнення внутрішньої свободи та самопізнання не потрібні зовнішні атрибути та суспільні визначення, такі як паспорт чи водійські права. Замість цього, він закликає до глибшого розуміння себе через читання значущих творів, наприклад, поезії Василя Стуса.
В тексті пісні знайдено відгомін постмодерністського світогляду, де традиційні ідентифікатори особистості та матеріальні атрибути втрачають свою значимість. Водночас, Дантес говорить про неминучість змін і про те, що внутрішні переживання, думки та емоції є більш вічними, ніж фізичне тіло. Фраза "Смерть ввійшла в тебе давно" може символізувати ідею про те, що справжнє життя починається з усвідомлення своєї смертності та переосмислення своїх життєвих пріоритетів.
Іспаномовний відрізок "Uno, dos, tres, cuatro, cinco, cinco, seis" може символізувати універсальність зазначених вище ідей, підкреслюючи, що прагнення до вічного життя та молодості не знає культурних чи мовних бар'єрів. Використання повторень в пісні, особливо в частинах про вічну молодість та життя, слугує не тільки музичним прийомом, але й наголошує на ідеї вічного повторення, циклічності буття. Таким чином, пісня стає роздумом про вічність, самоідентифікацію та знайомство з глибинами власної душі.