Ця пісня є зворушливим зізнанням у глибоких почуттях до коханої особи, через призму якої сприймається весь світ. Ліричний герой описує своє захоплення ідеальною красою коханої, її очима, які для нього є втіленням досконалості. Відчуття, що виникають при дотику до коханої, здаються нереально прекрасними та неповторними, вони викликають масу емоцій та спогадів.
У серці ліричного героя відбувається боротьба, він втрачає спокій і знаходить себе в полоні сильних почуттів, які лише поглиблюються відсутністю коханої. Він описує свою реальність як сентиментальність, вказуючи на те, що життя без коханої втрачає колір, стає повільним і безрадісним. Образи, що виникають у снах, стають химерними та страшними, але обійми коханої можуть стати укриттям від всіх тривог.
Заключна частина пісні відображає безсилля героя перед своїми почуттями та спроби знайти відповідь на питання, скільки ще потрібно пісень і спогадів, щоб висловити все, що він відчуває. Він уже висловив все, що міг, і його почуття та втома від них могли б наповнити ще два альбоми пісень. Це відображає безкінечність та глибину його почуттів, які не можуть бути повністю висловлені через мистецтво слова.